пакетик літає за вітром

Стояла весна, сонечко зігрівало землю з кожним днем все сильніше, але на асфальті все ще залишалися почорнілі кучугури снігу, а на проїжджій частині темніли калюжі упереміш з талим снігом.

В одній з калюж лежав звичайний, біло-сірий від багнюки, поліетиленовий пакетик з двома маленькими ручками.

Раптом по дорозі проїхала машина, і від вітру, створеного колесами, щось піднялося в повітря, біле та кругле; воно нагадувало маленьку повітряну кульку. Так-так, це був саме той простий поліетиленовий пакетик.

Він летів швидко, кружляючи, то піднімаючись вгору, то потроху спускався ближче до землі. Вітерець гнав його, а він прагнув знов у височінь. Йому здавалося, що він зможе піднятися високо до хмар, і він з усіх сил намагався це зробити.

Але тут знову проїхала вже інша машина, і… зачепила його, пакетик від несподіванки скрикнув, і бідолаху розплющило посеред брудної калюжі, перетворивши його уже в шматочок брудної та мокрої ганчірки.

Він намагався піднятися, сопів, надував щічки, тужився, але у нього нічого не виходило.

Незабаром подув сильний вітер, і пакетик, зібравшись з останніми силами, вдихнув, і…. о, у нього вийшло, він знову полетів, перетворившись у повітряну кульку; вітер гнав його далі, вперед, а потім завернув за ріг дому і розчинився в невідомості…

Автор СКОРОВЕСНА

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *