Піноккіо ілюстрації Роберто Іноченті

Справжня історія дерев’яного хлопчика

У 2001 році у Флоренції проводилися археологічні дослідження. Розкопки проводила група американських археологів. Якось, проходячи шляхом повз церковне кладовище, дослідники звернули увагу на захоронення такого собі Лоренціні.  Крім цього імені на могилі було зазначено, що ця людина відома як письменник Карло Коллоді – автор відомої на весь світ казки «Пригоди Піноккіо». Археологи трохи постояли біля могили знаменитості й рушили далі. Але один із вчених, що розглядав сусідні склепи, погукав колег: «Погляньте, а ось і могила самого Піноккіо, смішний збіг, чи не так?»

Піноккіо ілюстрації Роберто Іноченті

На могильній плиті, що знаходилася недалеко від поховання Коллоді, було вказано, що тут покоїться Піноккіо Санчес, який з’явився на світ у 1790 році, а помер в 1834-му. У 1834 році Лоренціні було 8 років, але цілком можливо, що він та Піноккіо Санчес могли бути знайомі.

Ексгумація

Піноккіо ілюстрації Роберто Іноченті

Відразу закралася думка: невже цей невідомий міг бути справжнім прототипом знаменитого дерев’яного хлопчика з казки? Це малоймовірно. Але загадка настільки зацікавила археологів, що вони вирішили все дослідити самостійно. Але ниточки, за яку можна було б зачепитися, не знаходилося.

Американці вирішили, що потрібно або припинити марні пошуки, або ж домогтися від італійської влади дозволу на ексгумацію. У відповідь на запит археологів італійці поцікавилися: «А яким чином останки тіла Піноккіо допоможуть встановити істину?»

Чітко пояснити це археологи не спромоглися, адже слово «інтуїція» для чиновників будь-якої країни – пустий звук. Не має сенсу описувати ті зусилля, які довелося прикласти вченим для того, щоб досягти бажаного – це дуже довга історія. Головне, що право на ексгумацію вони зрештою отримали.

Тіло було вилучено з могили та підлягло експертизі.

Дерев’яний прототип

Американці не даремно затіяли розслідування. Дослідження останків підтвердило, що похований тут чоловік сам був у значній мірі … дерев’яним.  Виготовлена з дерева вставка прикрашала його обличчя, заміняючи собою перенісся, також дерев’яними були ноги-протези та частина лівої руки. На одному з напіврозвалених протезів був виявлений вензель відомого на той час майстра-червонодеревщика Карло Бестульжі.

Дерев'яна нога Піноккіо
Вцілівший протез

Тепер справи археологів пішли веселіше. По-перше, у них самих з’явився стимул для подальших пошуків, а по-друге, знахідку оцінили й італійці, які тепер з вдячністю допомагали дослідникам.

Керівництво Флоренції було зацікавлене в тому, щоб у списку туристичних приманок з’явився черговий, та ще й такий незвичайний пункт. Спільними зусиллями вдалося знайти архівні записи, в котрих розказувалося про Піноккіо

Доля солдата

Виявляється, Піноккіо Санчес був карликом. Це не завадило призвати його до армії, де він служив 15 років.

Малий зріст не звільняв Піноккіо від поневірянь солдатської служби. Якось під час навчань в гірській місцевості, коли інші воїни легко перестрибували перешкоди, коротконогий Санчес упав зі скелі, отримавши численні переломи обох нижніх кінцівок та зламавши носа.

Піноккіо ілюстрації Роберто Іноченті

Піноккіо вижив, але позбувся обох ніг. Напевне, операцію карлику оплатила армія, оскільки частину кишечника йому було замінено стравоходом корови, а на місці перенісся красувалася дерев’яна вставка. Замість ніг у чоловіка були протези, виготовлені віртуозним майстром-червонодеревщиком Карло Бестульджі.

Піноккіо ілюстрації Роберто Іноченті

Таким, наполовину дерев’яним, Піноккіо повернувся з армії. Нікого з рідних в живих вже не було. Піноккіо навчився майстерно володіти протезами, але все-таки працювати не міг. Отримані при демобілізації гроші закінчились, і тепер Піноккіо голодував. Жалісливі сусіди його підгодовували, але й самі вони не могли похизуватися достатком. Тому часто нещасний вкладався спати на порожній шлунок.

Піноккіо ілюстрації Роберто Іноченті

Якось Санчес відправився на ринок, де надіявся випросити у торговок хоч якоїсь їжі. Там його помітив хазяїн одного з балаганів. Він відразу вирішив, що карлик, та ще й інвалід, може виявитися в його справах дуже корисним. Хазяїн пообіцяв Піноккіо, що візьме його на роботу, за умови, якщо той вивчить деякі трюки. Піноккіо з радістю на це погодився. З того часу він виступав на ярмарках та балаганах і до самої смерті більше не голодував. Більш за те – він став доволі популярним та шанованим артистом.

Піноккіо ілюстрації Роберто Іноченті

Та все ж Піноккіо була вготована печальна участь. Одним з його номерів було ходіння по канату, натягнутому на висоті чотирьохповерхового будинку. Карлик ходив по ньому на своїх дерев’яних ногах, дивуючи публіку. Водно час він примудрявся грати на барабані та жонглювати палаючими факелами. Якось під час виконання трюку артист упав з каната та розбився на смерть. І якби не Карло Коллоді, ім’я Піноккіо так би й загинуло разом з ним.

Піноккіо ілюстрації Роберто Іноченті

І все-таки, не дивлячись на ім’я та «дерев’яність» Піноккіо Санчеса, іще не можна було беззаперечно стверджувати, що він – прототип знаменитого казкового хлопчика. Адже всі збіги могли бути випадковими, а дерев’яний Піноккіо – плід уяви італійського письменника. У ланцюгу доказів не вистачало останньої ланки. Але не вдавалося знайти більше жодного документу, в якому б згадувався Піноккіо.

Життя Карло

Тоді дослідники вирішили уважніше придивитися до особистості Карло Лоренціні-Коллоді. І мати, і батько Карло прислуговували в одному з флорентійських будинків. Працювали вони дуже тяжко, оскільки у них було десятеро дітей.

Піноккіо ілюстрації Роберто Іноченті

Свого найстаршого сина Карло батьки віддали вчитися в семінарію. Після її закінчення юний Лоренціні священиком так і не став. Він почав писати статті та оповідання для газет та журналів. А потім став видавати власний сатиричний журнал.

У 1850 році Карло Лоренціні випустив роман, відгуки про котрий були зовсім несхвальними. Після цієї невдачі Карло вирішує більше не писати під ім’ям Лоренціні, а взяти псевдонім. Коллоді – так називалось містечко, звідки родом його мати.

Піноккіо ілюстрації Роберто Іноченті

Популярність прийшла до письменника у 1856 році, коли вийшов з друку його роман-ессе «Роман в паровозі». Але світовою знаменитістю Коллоді став завдяки його казці «Пригоди Піноккіо. Історія дерев’яної ляльки».

Піноккіо ілюстрації Роберто Іноченті

Перші розділи казки про Піннокіо виходили в одній з дитячих газет починаючи з 1881 року, та спочатку письменник мав намір закінчити казку після 15 розділу, у якому дерев’яного хлопчика було повішено. Але він отримав купу листів від дітей, які вимагали продовження і не такого сумного кінця. Тому остаточна версія містила вже 36 розділів та завершувалась хепі-ендом. Окремою книгою «Пригоди Піноккіо» вийшли у 1883 році. Казка була перекладена 260 мовами.

Піноккіо ілюстрації Роберто Іноченті

Помер Карло Коллоді 26 жовтня 1890 року у Флоренції. Письменника поховали на кладовищі при церкві Сан-Мініато-аль-Монте. Саме так американські археологи й виявили дві могили, про які йшла мова на початку нашої розповіді.

Сюрприз

Американці почали досконально вивчати життя та роботи Коллоді.  Дійшло до рукописів, листів та інших паперів, що залишилися після нього. Але ніякого натяку на знайомство з самим Піноккіо, чи хоча б його долею, знайдено не було. Сам Карло не мав сім’ї, тому вчені вирішили пошукати потомків тих, з ким листувався письменник.

Якось у готель до американців з’явився кореспондент місцевої газети, який запропонував написати статтю про прототип Піноккіо. Вчені погодилися поговорити з журналістом, але попросили його поки що нічого не публікувати. Вони обіцяли: якщо їх пошуки увінчаються успіхом, повідомити йому першому. Журналіст дав слово виконати їх прохання, і все ж через три дні стаття з’явилася в газеті.

Піноккіо ілюстрації Роберто Іноченті

У кореспондента, який порушив слово, ще й вистачило наглості через деякий час заявитися в готельний номер дослідників. При цьому італієць зовсім не був збентеженим, а навпаки, широко посміхався: «Впевнений, що ви не будете гніватися на мене. Адже я до вас із сюрпризом, та ще й яким!»

Журналіст дістав з кишені листа, якого тут же зачитав:

«Я потомок кузини Карло Лоренціні. У нашому роду не заведено знищувати листи, тому що ми вважаємо їх справжньою документальною історією. Збереглася і пошта, яку присилав Коллоді. Читаючи статтю, я зрозумів – те, що шукають вчені, знаходиться у мене. Я літня людина, самому вибратися з дому мені складно, а тому чекаю їх у себе вдома. Передайте їм, будь ласка, мого листа».

Докази

На це запрошення археологи відгукнулися негайно. На жаль, від потрібного листа залишився лише пожовклий клапоть. Але який:

Піноккіо ілюстрації Роберто Іноченті

«…вна кузино, ти питаєш мене про найближчі плани. У минулому листі я повідомляв тобі про цього нещасливого та дуже мужнього чоловіка – Піноккіо Санчеса. Дуже хочу написати про нього. Спочатку задумував серйозний роман. Але чомусь почав робити казку для дітей. Чому казку – сам не розумію. Адже життя Піноккіо було трагічним, а не казковим. В що саме це виллється, не знаю. До речі, ти обіця…»

Що обіцяла кузина своєму братові, дослідники так і не дізналися. Але в руках вчених було щось набагато цікавіше – підтвердження їх гіпотези. Залишалося останнє – зробити аналіз паперу та порівняти почерк з рукописами письменника.

Аналіз показав: папір, на якому написано послання, дійсно має потрібний вік, і лист, беззаперечно, був написаний його рукою. Тепер вже ні у кого не було сумнівів: так, дійсно, багатостраждальний Піноккіо Санчес і є прототипом одного з найпопулярніших на планеті літературних героїв.

За матеріалами kramola.info

Ілюстрації виконані Роберто Іноченті – італійським художником-ілюстратором дитячих книжок (ROBERTO INNOCENTI)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *